Вижити в окупації
Прифронтовий Донбас
Корисно переселенцям
Кремль висуває нові ультиматуми, а Європа чекає в готельному передпокої
На початку тижня в Абу-Дабі вперше з лютого відновилися тристоронні переговори за участю України, РФ і України. Дводенний раунд за посередництва зятя американського президента Джареда Кушнера та спецпосланця Стіва Віткоффа завершився без прориву в питанні припинення вогню. По суті, єдиним конкретним результатом стала домовленість про масштабний обмін військовополоненими.
ВВС зазначає, що «…хоча американська сторона заявила, що бачить «певні можливості», жодних ознак прориву, здатного покласти край майже п'ятирічній війні, розв'язаній вторгненням Росії, не було. Проте і Москва, і Київ підтвердили, що масштабний обмін військовополоненими перебуває на стадії підготовки і може відбутися найближчим часом».
Al Jazeera заглиблюється в гуманітарний аспект майбутнього обміну. На думку експертів видання, «…обміни військовополоненими відбувалися регулярно і без такого рівня дипломатичної роботи. Кожні два-три місяці відбувається обмін від 100 до 300 осіб з обох сторін, цей канал справді працює». Al Jazeera підсумовує: «щоб це став найбільший обмін військовополоненими, він має перевершити обмін 1000 на 1000, що відбувся в травні минулого року».
Про те, що цифра за результатами обміну може бути значною, написав у (Х) спецпредставник Дональда Трампа, його зять Джаред Кушнер: «…ми працюємо над тим, що може стати найбільшим обміном полоненими за всю війну, потенційно возз'єднавши тисячі людей з їхніми родинами». Як написало агентство Reuters, «…попри публічний оптимізм Трампа, ворогуючі сторони не приховують, що після понад чотирьох з половиною років війни позиції сторін щодо ключових питань врегулювання залишаються полярними».
Видання Forbes пише, що «…тристоронні зустрічі досі не розв'язали територіального питання в Україні, не узгоджено комплекс довгострокових гарантій безпеки і не досягнуто угоди про припинення вогню. Американські посадовці також просили своїх російських колег дозволити європейським представникам повною мірою брати участь у майбутніх переговорах, але росіяни поки не взяли на себе зобов'язання підтримати цю пропозицію. Наразі, коли в Абу-Дабі не досягнуто суттєвого прориву, делегації США, Росії та України оцінять підсумки переговорів і розпочнуть підготовку до наступного раунду обговорень. А Україні ще й належить пережити важку зиму».
На думку газети The New York Times, «…жорстка позиція російських посадовців на закритих переговорах про припинення війни ставить європейську безпеку в центр цих переговорів». За даними газети, російська делегація привезла до Еміратів жорсткий документ, що відроджує вимоги 2021 року про відкат інфраструктури НАТО та перегляд усієї архітектури європейської безпеки. «За два місяці до початку війни, на початку 2022 року, Росія висунула низку далекосяжних вимог, зокрема вимогу до НАТО відвести свої війська на позиції, які вони займали в 1997 році, до того, як західний альянс розширив свою присутність у напрямку кордонів Росії. Під час закритих переговорів із посланцями Трампа росіяни знову зайняли ту саму позицію — в деяких випадках слово в слово», - пише NYT. За даними видання, «…непохитну позицію Москви було викладено в документі, поширеному російськими посадовцями, копію якого NYT отримала від людини, що брала участь у переговорах. Документ свідчить, що президент Путін практично не відступив від своїх основних цілей. Вимоги Росії щодо виведення військ НАТО зі східного флангу в Польщі та країнах Балтії ставлять питання європейської безпеки в центр переговорів щодо України».
NYT наголошує, що «…російські посадовці в Абу-Дабі чітко дали зрозуміти, що вони розглядають холодну війну та очолюваний тоді Радянським Союзом альянс, відомий як Варшавський договір, як модель того, якою може бути Європа після закінчення війни в Україні. В ОАЕ російська сторона стверджувала, що відокремлені зони впливу США і СРСР, які існували в ту епоху, а також пов'язані з цією домовленістю канали зв'язку та порозуміння насправді знижували ризик конфлікту».
У документі, зазначає The New York Times, є пункт, який безпосередньо стосується України. Москва наполягає на припиненні іноземної допомоги Києву, передбачаючи припинення «постачання будь-яких видів західної зброї, військової техніки та продукції в Україну». Крім того, йдеться про те, що «…Росія схвалить вступ України до Євросоюзу лише в тому разі, якщо Україна не братиме участі у спільній оборонній політиці блоку».
«Залишається тільки гадати, як далеко Москва зайде у своїх доводах, використовуючи всі ці аргументи», - підсумовує The New York Times.
Як повідомляє німецьке видання Bild, «…на багатосторонніх переговорах в Абу-Дабі щодо закінчення війни в Україні російська делегація неофіційно висунула пункти «нового європейського порядку безпеки», які стосувалися не лише Києва. Представники Кремля вимагали виходу Фінляндії з НАТО, а також висловилися за відмову альянсу від військових баз у Латвії, Литві та Естонії. Усі ці пункти було передано присутнім в Еміратах представникам Євросоюзу».
Крім того, як зазначає Bild, «…вимоги Москви стосувалися також Молдови, яка не входить до НАТО. Російські представники висунули план переформатування цієї держави на федерацію з власне молдовських земель, Гагаузії та Придністров'я. Останнє з 1991 року є де-факто непідконтрольною Кишиневу самопроголошеною державою, яку не визнав жоден член ООН. У разі вступу країни до ЄС Придністров'я і Гагаузія повинні отримати можливість провести референдуми про незалежність».
Від України в обмін на мир, пише німецьке видання, «…РФ вимагає віддати підконтрольну їй частину Донецької та Луганської областей, а також відмовитися від вступу до НАТО, демілітаризувати порти в Миколаєві та Одесі».
«В обмін на всі перелічені вимоги, що стосуються шести європейських країн, кремлівські представники запропонували прибрати ядерну зброю з Білорусі, відмовитися від розміщення там же російських ракет середньої дальності та вивести підрозділи ЗС РФ із Придністров'я»,- констатує Bild.
Окремою сюжетною лінією для західних ЗМІ стала дипломатична драма навколо участі Європи.
Німецька медіагрупа Redaktionsnetzwerk Deutschland (RND) вважає, стривожено повідомляючи, що «…європейці, за його словами, не повинні дозволити собі опинитися тут на других ролях». Хоча з гіркотою констатує, що «…Євросоюз опинився в принизливій ролі багатого спонсора, якого не пустили далі готельного холу». RND зазначає, що «…президент Росії не прагне миру, який обмежить його експансіоністську політику: він імітує готовність до переговорів, розраховуючи виграти час. Володимир Путін має намір цієї зими зламати опір українців за допомогою дедалі руйнівніших атак на цивільну інфраструктуру».
Швейцарська газета Die Neue Zürcher Zeitung називає зустріч в Абу-Дабі фарсом, стверджуючи, що «… президент США Дональд Трамп і глава Кремля ведуть переговори лише для годиться». Видання наголошує, що «…суть проблеми залишається незмінною: Росія не виявляє готовності до компромісів. Вона відкидає припинення вогню і пов'язує завершення війни з неприйнятними умовами, зокрема з вимогою, щоб українські війська без бою залишили свої оборонні рубежі на Донбасі. Москва також виступає проти дієвих гарантій безпеки для України, вочевидь розраховуючи зберегти можливість чинити на країну військовий тиск навіть після закінчення збройного конфлікту».
На думку NZZ, «…дедалі більше ознак указують на те, що «так званий мирний процес» Трамп і Путін використовують для досягнення власних цілей: обидва демонструють зацікавленість у переговорах, але не виявляють особливого поспіху. Кожен має на те свої мотиви. Американський президент любить брати на себе роль нібито нейтрального посередника, оскільки це допомагає йому знизити гостроту вимог щодо жорсткішої політики стосовно Росії. Путіна подібні псевдопереговори також цілком влаштовують, бо за ширмою безрезультатних дипломатичних зусиль він може й далі вести війну без будь-яких обмежень».
При цьому Європа, вважає NZZ, сама поставила себе в незручне становище: «…європейці не можуть змінити ні Трампа, ні Путіна, проте вони принаймні повинні бачити наскрізь усі їхні хитрощі. Правильною відповіддю було б оголосити такими, що не мають значення, будь-які переговори, в яких Європа не бере участі. Не можна допустити, щоб Москва і Вашингтон наодинці обговорювали нову систему європейської безпеки». Видання підсумовує, що «…замість того щоб залишитися вдома, високопосадовці Європи припустилися помилки, вирушивши до Абу-Дабі в ролі сторонніх спостерігачів».
Московський вояж Кушнера і Віткоффа перетворився на «безглуздий цирк»
Прилетівши до засніженої Москви після тристоронніх консультацій в Абу-Дабі, спецпосланці Дональда Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер випромінювали показний оптимізм, але західні видання зустріли підсумки поїздки з холодним скептицизмом. За фасадом ввічливих усмішок і подарованих Кремлем пуховиків провідні світові ЗМІ розгледіли глибокий стратегічний глухий кут.
Агентство Bloomberg охарактеризувало зустріч спецпредставників Трампа з Володимиром Путіним «як візит ввічливості», зазначивши, що ні Росія, ні Україна не змінили своїх позицій. Видання знову наголошує, що територіальні питання залишаються найскладнішою частиною переговорів. Москва і Київ дотримуються різних підходів до територіального питання, заявив Путін на зустрічі з американськими посланцями: «Для нас існує лише одна лінія розмежування: лінія державного кордону», — сказав він, додавши, що Україна запропонувала так звані сірі зони, які, за його словами, швидко стануть предметом суперечок».
Телеканал CNN зазначає, що Віткофф заявив про «прогрес», який намітився в переговорах з Путіним. Прогрес - це участь Європи в переговорах щодо України.
«Майже два роки Європа фактично залишалася осторонь переговорів з Росією. Але тепер, після зустрічі Віткоффа і зятя Трампа Джареда Кушнера з президентом Путіним у Москві, росіяни, схоже, погодилися надати Європі місце за столом переговорів, чому Москва раніше опиралася», - зазначає CNN. Водночас, як повідомляє американський телеканал, «…офіційну участь європейських переговірників можуть схвально сприйняти в Києві та Брюсселі, але це не обов'язково пришвидшить завершення конфлікту, який, за оцінками, вже забрав життя сотень тисяч людей з обох сторін. Якщо ці гасла лише повторюватимуться за столом переговорів, а практичніших компромісних пропозицій від Європи не надійде, то прорив у відносинах з Кремлем стане ще менш імовірним, як уже показала Москва».
«Вони (європейці) мають вирішити, чи хочуть вони миру, чи продовження війни. Поки що всі їхні практичні дії вказують саме на останнє», — цитує CNN слова радника Путіна Юрія Ушакова на брифінгу для журналістів після зустрічей у Москві.
Телеканал підсумовує, що «…Кремль, навіть якщо він не вітає участі Європи в переговорах, знайде спосіб використати цю нову реальність для досягнення своїх цілей в Україні, зокрема затягуючи подальші переговори й водночас завдаючи ударів по українських містах. Імовірно, Кремль справді хоче ще однієї зими запеклих боїв, останнього ривка».
Видання Moscow Times зазначає, що «…судячи з підсумків переговорів, війна триватиме, а «дипломатична хореографія» навколо неї і далі нагадуватиме «безглуздий цирк».
Видання Moscow Times слушно зауважує, що «…Путіну потрібен приз набагато значніший, ніж Донбас, — послаблення НАТО, витіснення американців з Європи та отримання права вето на суверенний вибір сусідніх держав. Переговори можуть допомогти в організації обміну полоненими та розв'язанні інших практичних питань, проте вони не здатні створити політичний фундамент для миру там, де його поки не існує».
Європа вибила собі стілець за столом переговорів, а в Дубліні — битва амбіцій
Фінальним акордом тижня став візит Віткоффа і Кушнера до Дубліна ввечері 12 листопада, де в цей час відбувалися саміти Європейської політичної спільноти та лідерів ЄС. На військовій авіабазі поблизу Дубліна зять президента США і спецпосланець провели серію екстрених консультацій спочатку з Володимиром Зеленським, а потім — із радниками з питань національної безпеки Німеччини, Франції, Італії, Польщі, Ірландії та керівництвом ЄС. Видання Bloomberg описало те, що відбувалося в Ірландії, з їдкою іронією: «…поки європейські лідери засідали в центрі міста, реальна політика вершилася на військовому аеродромі Кейсмент на західній околиці столиці, куди американці прилетіли для брифінгу із Зеленським. Лідери Європейського Союзу, які спочатку сперечалися про те, хто зустрічатиме американців, направили групу високопосадовців — радників з питань безпеки, а самі влаштували «битву амбіцій», обираючи тих, хто представлятиме Європу за столом переговорів».
Головна новина, з якою американці прилетіли просто з Кремля: Володимир Путін нібито погодився допустити європейців до наступного раунду мирних переговорів. Щоправда, поки емісари Трампа летіли до Дубліна, у Кремлі «з'явилися» застереження. Як пише Politico, європейці повинні спершу продемонструвати «щирий намір і готовність зробити свій внесок у мирний процес», перш ніж їх допустять, — умова, яку Кая Каллас швидко назвала «пасткою». Ще далі «пішла» офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова, яка спростувала твердження про те, що питання участі Європи в наступному раунді переговорів уже вирішене. Вона розкритикувала слова представника США Джареда Кушнера, який раніше написав у соцмережі X, що сторони нібито погодилися залучити європейських партнерів, заявивши у своєму Telegram-каналі, що «…ця тема не обговорювалася і що Кушнер «хватив зайвого».
Попри «застереження» інформаційної обслуги Кремля, на неформальному засіданні Європейської ради в Дубліні, присвяченому проблемам штучного інтелекту та майбутньому бюджету ЄС, основною темою обговорення стала Україна, точніше вибір європейських учасників, які на найближчих переговорах сядуть за один стіл зі США, Україною та РФ.
Про це пише видання Politico: «…вони приїхали, щоб обговорити штучний інтелект, але лідери ЄС більшу частину часу на саміті в Дубліні в п'ятницю присвятили питанням, що стосуються України, а саме тому, хто має представляти їхні інтереси на майбутніх мирних переговорах».
Видання наголошує, що «…питання про те, хто має представляти Європу в майбутніх дискусіях щодо України та постконфліктного порядку безпеки, в останній момент включили до порядку денного саміту на прохання прем'єр-міністерки Італії Джорджі Мелоні». Politico зазначає, що «…у виборі того, хто сяде за стіл переговорів з РФ і США, Євросоюз розколовся на три табори: в одному зростає підтримка голови Євроради Антоніу Кошти, чия роль робить його природним кандидатом на роль представника блоку; в іншому Франція і Німеччина не хочуть поступатися Брюсселю своїми місцями за столом переговорів; а ще є найсамотніший табір з усіх — прихильники Каї Каллас. Головна дипломатка блоку була б очевидним вибором, якби не її жорстка позиція щодо Росії, яка, на думку деяких дипломатів, може відлякати Кремль і зробити її тягарем».
Зрештою, як повідомляє видання Politico, «…попри численні розбіжності щодо того, чи має це бути одна людина (і якщо так, то хто), чи група осіб, у Дубліні вдалося досягти домовленості. У майбутніх переговорах братимуть участь представники органів національної безпеки Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії та Польщі — так званих країн «Е5» — а також представники Європейської комісії та Європейської ради. Класичний європейський компроміс».
«Украй важливо мати команду і говорити в один голос», — заявив після саміту голова Європейської ради Антоніу Кошта, зазначивши, що «…Дональд Трамп також доручив двом посланцям, Стіву Віткоффу і Джареду Кушнеру, вести переговори». Водночас, наголошує видання, «…зрештою вдалося зліпити компромісну делегацію: Європу за столом представлятимуть інституції ЄС і п'ятірка провідних країн — Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія та Польща. Проте країни Балтії та Північної Європи, найбільш уразливі перед російською загрозою, знову залишилися за дужками».
Британське видання The Sunday Times зазначає, що «…Європа, яка тривалий час перебувала в незавидному становищі, значною мірою оплачуючи війну в Україні та будучи відстороненою від будь-яких мирних переговорів, тепер займе місце за столом переговорів. «Ми не можемо укласти цю угоду без європейців», — заявив у четвер американський переговірник Джаред Кушнер, додавши, що президент Путін «готовий спробувати».
The Sunday Times пише, що «… Білий дім, схоже, також тривалий час вважав, що зможе виробити угоду, яку європейці змушені будуть прийняти, попри те що вони вже оплачують левову частку витрат на війну і, ймовірно, візьмуть на себе більшу частину витрат на відновлення. Але тепер і він демонструє більшу готовність залучити до процесу своїх трансатлантичних союзників. Почасти це пов'язано з тим, що схильність президента Трампа вірити в можливість досягнення угоди між лідерами не принесла результатів».
Ви можете обрати мову, якою в подальшому контент сайту буде відкриватися за замовчуванням, або змінити мову в панелі навігації сайту